Ладанник

Ладанник – це рослина, також відома як рожева кам’яна троянда, поширена від Середземноморського басейну до Кавказьких гір.

Він містить високий відсоток полімерних поліфенолів, які є дуже потужними антиоксидантами. Тому, ладанник має антибактеріальні та противірусні властивості, про які відомі давно.

Деякими дослідженнями було доведено, що вживання ладанника має противірусну дію щодо вірусу грипу.

Ладанник містить «галлат епігаллокатехіну» і «теафлавін дігаллат», які є похідними поліфенолів з високою молекулярною масою, тому вони запобігають проникненню вірусів в організм.

Вважається, що ці сполуки через їх високу молекулярну масу, низьку абсорбцію і, отже, низьку концентрацію в плазмі діють безпосередньо.

Біологічно активні поліфеноли, такі як низькомолекулярний ресвератрол, впливають на внутрішньоклітинні сигнальні шляхи.

Протизапальну дію проти вірусу грипу А досягається за рахунок зменшення вивільнення пізніх вірусних білків.

Було доведено, що сполуки ладанника зменшують тяжкість та тривалість симптомів у пацієнтів із ІВДП (інфекції верхніх дихальних шляхів).

Зокрема, у пацієнтів з вірусними ГРВІ середня тривалість симптомів виявилася нижчою, ніж у пацієнтів із бактеріальними ГРВІ.

У тому ж дослідженні було виявлено, що С-реактивний білок (СРБ), один із протизапальних лабораторних маркерів, був значно нижчим у суб’єктів, які отримували лікування ладанником, порівняно з тими, хто не отримував лікування.

У дослідженні порівнювалася ефективність широко використовуваного зеленого чаю, багатого на поліфеноли, і ладанника проти ГРВІ.

Дослідження ефективності ладанника обмежені та ще багато чого треба вивчити. Проте деякі дані вже є.

Одне рандомізоване контрольоване дослідження було проведено на пацієнтах, які страждали на хворобливу інфекцію в області рота і горла, і продемонструвало ефективність екстракту ладанника.

Екстракт ладанника має потужну противірусну активність щодо вірусу ВІЛ-1 та флавівірусів грипу.

Багатий на поліфенол рослинний екстракт впливає на білки оболонки вірусу.

Таким чином запобігає прикріпленню вірусу до клітини-господаря шляхом зв’язування з молекулою рецептора.